Для чого призначені сервіси web 2.0?  В чому особливість їх використання? 

Про це, та багато чого іншого ви зможите дізнатися на моєму блозі.

Веб 2.0 — інформаційні технології, які дозволяють користувачам створювати та поширювати власний контент у всесвітній павутині.

Сучасну глобальну мережу навряд чи вже можна уявити без блогів , соціальних мереж , хмари сервісів -якої пошукової системи (Яндекс , Google і т.д. ) , Вікіпедії , і подібних їй ресурсів. Технології Web 2.0 міцно зміцнилися в нашому повсякденному житті , як засобу комунікації (соціальні мережі : Facebook , Twitter , Вконтакте) , швидкого пошуку потрібної інформації , засоби «колективного авторства» ( Wiki , блоги) .

Сервіси Веб 2.0 відкривають перед викладачами і студентами такі можливості:

· використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів;
·        самостійне створення мережного контенту;
·        участь у нових формах навчально-пізнавальної діяльності;
·        участь у професійних наукових спільнотах;
Чіткого визначення Веб 2.0 немає  в зв’язку з динамічністю його розвитку, додавання нових положень та трансформацією наявних.
Веб 2.0 перетворює інформаційні мережі в соціальні. Зближення мережних комунікацій із соціальними (реальними) конкретизується саме у Веб 2.0. Мережа, що фактично є соціальним оператором, діє за допомогою нових комунікативних моделей, які встановлюють контроль над усіма її суб'єктами.

Основні типи сервісу Web 2.0 

 -  соціальні пошукові системи;
 -  засоби для збереження закладок;

 -  соціальні сервіси збереження мультимедійних ресурсів;
 -  мережеві щоденники (блоги);
 -  віківікі (wikiwiki);
 -  соціальні геосервіси.

Використання  Web 2.0  у навчальному процесі

Розвиток соціальних мереж і технологій Інтернет (Web 2.0) відкриває необмежені горизонти для застосування їх в освітній діяльності, оскільки ставить у центр навчального процесу взаємодію студентів між собою та викладачами на основі інструментів соціального програмного забезпечення. 

Усунення мовного бар'єра, робота за певною тематикою, пошук спільного розв'язання висунутої проблеми тощо — це один із сучасних шляхів вирішення питання розвитку комунікативних навичок майбутнього фахівця. Навчання студентів у ВНЗ із використанням телекомунікаційних проектів стимулює та підвищує якість підготовки фахівців.

Сучасна вища школа — це насамперед спеціально організований простір, платформа, якщо говорити мовою О'Рейлі, для обміну знаннями учасників освітнього процесу.

Безумовно, у цьому обміні присутнє часткове знання інших людей, віддалених у просторі та часі, закріплене в артефактах культури, у тому числі в спеціальній літературі. Але при цьому підручник із "носія об'єктивного знання" перетворюється на один з елементів освітнього середовища.

Наступний аспект — принцип надлишковості, під якою розуміють насичення освітнього простору носіями знань: різний вік тих, хто навчається, наявність різноманітної літератури (а не тільки підручників), можливість роботи з експертами, телекомунікаційними мережами (Інтернет, локальні електронні ресурси), організація предметно-практичної діяльності (використання лабораторного обладнання, реальна продуктивна діяльність тощо). Праця викладача в освітньому середовищі, де застосовуються технології Web 2.0, полягає не у вивченні програми, а в організації різноманітної діяльності студентів в інформаційно-освітньому середовищі